До знаменної дати – 85-річчя з дня народження
Зустріч з музикою Богдани Фільц завжди викликає піднесення, приносить радість та естетичну насолоду. Її твори захоплюють оригінальністю, вражають витонченістю, чарують барвистістю і багатством фольклорних елементів, переконують своєю правдивістю і щирістю. Вони свідчать про високий талант, широку ерудицію та глибоку духовність митця, відображають її неповторний внутрішній світ. Підвалини цього були закладені ще в ранньому дитинстві. Передусім до цього спричинився внутрішній – природний фактор, оскільки Богдана Михайлівна походить з інтелігентної родини, корені якої сягають ще XVII століття. Для прикладу, завдяки прадідові по материнській лінії, священику зі Звенигорода – Григорію Савчинському, Богдана Фільц споріднена з цілим рядом шанованих і видатних представників українського мистецтва: славетною співачкою Соломією Крушельницькою і її сестрою оперною артисткою Анною Крушельницькою, талановитою львівською піаністкою і камерною співачкою Одаркою Бандрівською, заслуженим діячем на ниві фортепіанної педагогіки Іриною Негребецькою та сучасним українським композитором Мирославом Скориком. Однак, такі потужні родинні корені лише намітили той потенціал Богдани Фільц, що був закладений природою.
Першими спричинилися до розвитку і раннього формування таланту Богдани Михайлівни її батьки. Мати – Ярослава Романівна (з дому Рудницька) – закінчила філософський факультет Львівського університету. Вона знала кілька мов, була доброю піаністкою і надзвичайно успішно поєднувала виховання чотирьох дітей з викладацькою роботою в Учительській жіночій семінарії та філії Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка в Яворові. Батько – Михайло Фільц, хоча й за професією був адвокатом, однак славився як широко відомий в Галичині громадський діяч, зокрема, був головою музичного товариства ім. М. Лисенка.
До внутрішнього фактору формування творчої особистості додається ще й зовнішній, який починається із затишної атмосфери рідної домівки, де за словами М. Загайкевич, злагоджено і духовно піднесено протікали дитячі роки Богдани Фільц. Оскільки заможний дім адвоката був завжди відкритий для гостей, тут часто зупинялися артисти мандрівної театральної трупи “Української бесіди” та знаходили щирий прийом письменники та музиканти. Надзвичайно велику радість спілкування приносили приїзди з Італії близької родички і всесвітньовідомої співачки Соломії Крушельницької, які немов би відкривали вікно у світ високого мистецтва. Все це сприяло мистецькому збагаченню сестер Богдани та Іванни.
Ще в ранньому дитинстві Богдана Фільц почала доволі серйозно займатися музикою. Сприяла цьому діяльність Вищого музичного Інституту ім. М. Лисенка. Ним були організовані численні філії – музичні школи в багатьох містах Галичини. Засновниками такої музичної школи в Яворові були батьки Б.Фільц, а сама Богдана оволоділа тут першими навичками гри на фортепіано і скрипці. Музична школа була найважливішим культурним осередком, оскільки на її базі влаштовувались різноманітні концерти та святкові вечори, під постійним патронатом львівського керівництва. Саме завдяки цьому Богдана вперше зустрілася з найвидатнішими композиторами Західної України В. Барвінським та С. Людкевичем, які часто приїжджали до Яворова як інспектори на екзамени. Тоді ці зустрічі і спілкування з В. Барвінським та С. Людкевичем були доволі звичними і навіть необхідними, та тільки зараз ми розуміємо, що вони виявились доленосними в творчій біографії Богдани Михайлівни. Йдеться про те, що коли у далекому 45-му із “чужого” Казахстану на рідну землю повернулись українські сестри-сироти Богдана та Іванна, власне Людкевич з Барвінським відкрили їм дорогу у світ професійної музики. Згодом, Б.Фільц писала: “Я дуже вдячна цим видатним митцям України за їх чуйне, глибоко людяне ставлення до нас. Адже саме тоді і накреслився наш майбутній шлях у мистецтві, і саме В. Барвінський та С. Людкевич відіграли вирішальну роль у виборі наших професій і взагалі у нашій долі”. Але це був короткий та дуже важливий “предикт” до справжнього “творчого діалогу” Б. Фільц з відомими композиторами Барвінським та Людкевичем. Так, з В. Барвінським зустрічі продовжились незабаром, під час навчання Б. Фільц у львівській десятирічці.
Загалом, навчання в десятирічці стало важливим етапом на шляху до композиторської професії Богдани Михайлівни. Саме тут відбулися її зустрічі з природженими викладачами, чуйними і творчими музикантами. Серед них можна виділити дві молоді і енергійні постаті: вчителя гармонії А. Кос-Анатольського та вчительку фортепіано Ірину Іванівну Крих. Щодо Кос-Анатольського, то саме він на уроці дав Богдані перше завдання – написати пісенну мелодію і з цим вона справилася швидко та легко, так що “покладений в основу пісні текст В. Сосюри – прозвучав злагоджено і піднесено”. Отже, тут вперше виявились композиторські задатки дівчини.
Про вчительку фортепіано Ірину Крих у Богдани Михайлівни залишились найяскравіші спогади, сповнені великої поваги і вдячності за науку. Молода, але талановита вчителька простягла руку допомоги своїй учениці та змогла вселити в ній віру у власні сили. Саме цей факт мабуть і визначив важливе місце фортепіанної музики у творчому доробку композиторки. Так, концертом для фортепіано з оркестром (у власному виконанні) Б. Фільц закінчує композиторський факультет Львівської консерваторії. А згодом, з’являється цілий ряд фортепіанних творів: “Закарпатські новелети”, “Лемківські варіації”, “Карпатський етюд”, “Київський триптих”, цикл дитячих п’єс “Шість візерунків”, які стали надзвичайно улюбленими. Така популярність п’єс Б. Фільц зумовлена зручністю фактури, оригінальністю музичних образів, використанням народної мелодики та органічним відчуттям специфіки самого інструменту.
Після успішного завершення музичної десятирічки Фільц в 1951 році стає студенткою історико-теоретичного факультету Львівської консерваторії і паралельно із музикознавчими пошуками починає серйозно займатись музичною творчістю. Її перші твори: “Танок” для фортепіано і романси на вірші Лесі Українки та А. Міцкевича привертаються увагу керівника її дипломної роботи Станіслава Людкевича, який скерував Богдану на шлях композиторської творчості. В результаті, Богдана Фільц закінчила консерваторію за двома спеціальностями – як музикознавець і як композитор класу Людкевича. Саме навчання у Львівській консерваторії відіграло вирішальну роль у музичному формуванні Б. Фільц. Адже у 50-х роках тут зібралась ціла плеяда видатних майстрів. Це А. Кос-Анатольський, Є. Козак, М. Колесса, С. Людкевич, в композиторському доробку яких помітні виразні спільні стильові риси представників “львівської школи”, а саме: 1) свідоме опирання на традиції української культури; 2) звертання до поезії Шевченка і Франка; 3) перетворення інтонаційних та ладово- гармонічних особливостей фольклору; 4) велика питома вага вокальної, передусім хорової музики. Ці традиції і стильові віяння, які панували у мистецькому середовищі Львова мали визначальний вплив на творчість Б. Фільц.
А найважливішу роль у її мистецькому житті мало спілкування з Людкевичем та Барвінським. Зокрема, Людкевич, будучи науковим керівником Фільц та викладачем з фаху, прищепив їй любов до української народної пісні. Прикладом цього є численні хорові та вокальні твори: “Преславна Приснодіво, Богородице”, “Веснянка”, “Троянди”. І як висловлення подяки своєму вчителеві – Богдана Михайлівна пише вокальний цикл “Срібні струни”, присвятивши його Людкевичу. Домінуючим фактором у творчості Б. Фільц є використання національних фольклорних елементів з їх інтонаційними та ладо-гармонічними особливостями. Це зазначено вже в самих назвах: “Верховинська рапсодія”, “Карпатські наспіви”, Три п’єси для фортепіано на теми лемківських народних пісень, Карпатський етюд і т.д.
Відтак, можна впевнено сказати, що С. Людкевич, як представник “львівської композиторської школи” мав визначальний вплив на творче формування Богдани Фільц. Він помітив її талант, викристалізував його, поставивши на професійну основу, та дав путівку в життя, написавши відгук на дипломний твір Б. Фільц – Фортепіанний концерт та її дисертацію.
Окремо слід відзначити роль В. Барвінського у творчій біографії Фільц. Саме він “благословив” початок її музичної кар’єри, сприяв його продовженню в музичній десятирічці, рекомендував Богдану Михайлівну до вступу вчлени “Спілки Композиторів”, підтримав її сміливі знахідки в творі “Вітре буйний” та редагував до друку один з перших її творів – вокальне тріо для сестер Байко “Там, де липа золота”.
Отже, композиторський стиль Б. Фільц виявляє всі стильові риси представників “Львівської композиторської школи”, а сама музика Богдани Михайлівни популярна по всій Україні та за кордоном. Разом з тим твори Б. Фільц є репертуарними та улюбленими серед учнівської та студентської молоді.
Зоряна Лельо,
викладач Дрогобицького музичного коледжу імені В.Барвінського