25 квітня цього року в музичному коледжі імені В.Барвінського відбувся урок-лекція, присвячений ювілею італійського композитора Руджеро Леонкавалло (1857 -1919). Слухачі, які зібралися в кабінеті світової музики, почули цікаву та змістовну розповідь викладача Ірини Мартинів про видатного оперного композитора, чиє ім’я достойно стоїть поряд з іменами Дж.Верді, Дж.Пуччіні, П.Масканьї.
Ім’я Руджеро Леонкавалло перш за все пов’язане з художнім напрямком кінця XIX століття – веризмом (від італ. vero – правдивий, реальний). Під впливом літературного веризму музичний веризм також зображав повсякденний побут, прозаїчне життя селян, ремісників, акторів, їхні психологічні переживання, любов, ревнощі, спалахи мелодраматичних пристрастей, поряд зі стражданнями та ненавистю. Виразна музика, підкреслена емоційність, напружені кульмінаційні сцени, гострі колізії, напружені конфлікти властиві веристській опері.
Леонкавалло також був доктором літератури, тому і лібрето до своїх опер та оперет писав сам. Як добрий піаніст-акомпаніатор, він гастролював по Європі, працював вчителем музики. Збереглися записи творів у виконанні автора та великого італійського співака Енріко Карузо. Серед них і опера «Паяци» (1892), яка стала першим в історії італійської музики твором, записаним на фонограф.
Опера «Паяци» Р. Леонкавалло представляє яскравий зразок музичного веризму в італійському мистецтві. Успіх опери обумовлений тим, що тут чудово збалансовані гумор, романтика і драматизм, є проникливість у вираженні людських пристрастей, мелодії, які легко запам’ятовуються і захоплююча інтрига. Дія полонить слухача своєю динамічністю і лаконізмом: драма життя і смерті героїв, розіграна протягом дня у «подвоєному» театрі «зацікавлює,вражає та розчулює» ( за формулюванням Пуччіні).
Студенти та викладачі музичного коледжу переглянули дві чудові постановки: у Королівському театр (Лондон) за участю Пласідо Домінго (у ролі Каніо) і Терези Стратас (Недда), 1982 року, та у Метрополітен-опера (Нью-Йорк) відомими співаками сучасності – Марсело Альваресом та Патрісією Расет, 2016 року. Проникливі аріозо, дуети, жартівлива серенада, хорові сцени не залишають байдужими слухачів, а в поєднанні зі сценічною дією, декораціями, першокласним оркестром приносять емоційну насолоду. Різноманітні постановки опери «Паяци» демонструють, що веристська опера – це не застиглий у часі жанр, не закрита в кінці позаминулого століття книга, а невичерпна тема для вивчення й інтерпретації.
