Вічно живе Слово Кобзаря…

У ці весняні березневі дні в Україні немає жодного містечка, селища чи маленького населеного пункту на карті, де б не вшановували пам’ять, нашої гордості, славетного сина України – Тараса Шевченка. І це не той випадок, коли хтось когось примушує, зобов’язує або,  коли влаштовують феєрію лише заради факту, позбавлену всякого сенсу. Так вже склалося історично, що українці відчувають глибоку внутрішню потребу знову і знову «спілкуватися» з нашим Пророком, наче діти, котрі рано чи пізно приходять за порадою до батька. Таким Батьком для всіх українців, десь на підсвідомому рівні, був є і буде – наш Шевченко. А що найголовніше, з кожним роком все гостріше виникає це бажання черпати Шевченкову Мудрість, Терпіння і Віру. 

Важко знайти приклад такого Явища, такої Фігури в історії інших держав і народів, яка б слугувала вічним символом та животворним невичерпним джерелом національного духу. А зрештою і не хочеться робити якихось порівнять, оскільки кожен народ має свою неповторність. 

Дрогобич відзначав 203-ю річницю Кобзаря урочистостями в театрі 9 березня і цей “вогник” пронісся іскорками виступів по всіх освітніх та мистецьких закладах міста.

У середу 15 березня Дрогобиций музичний коледж долучився до цього «живого ланцюга» пам’яті і пошани геніального поета, мислителя, художника і пророка – Тараса Шевченка. Концерт організований силами студентів і окремих викладачів на цей раз був особливим на всіх рівнях – від ідейного задуму і форми, до логічного розвитку драматургії і найдрібніших нюансів в організаційних чи технічних моментах. Слід відзначити професіоналізм, наполегливість і сумління з яким підійшли до справи всі учасники дійства.

Концерт відкрився урочисто, але одночасно зі щемом у душі – нетлінним Заповітом Кобзаря, який давно став для українців національним гімном. Прозвучав твір у виконанні хору музичного коледжу під керуванням Богдана Бондзяка, концертмейстер Р.Бурда.

Свіжим, пізнавальним, змістовним і орієнтованим на мистецьку специфіку навчального закладу було слово про Тараса Шевченка, яке підготувала і донесла до слухача досвідчений викладач відділу гуманітарних та соціально-економічних дисциплін – Ольга Кретович. Вона не лише розкрила гармонійне поєднання всіх граней творчої натури великого Шевченка, але й перелічила все розмаїття музичних жанрів і форм в яких промовляє до нас Поет крізь віки. Символічним стало те, що за запрошенням дирекції у залі була присутня незмінна, упродовж багатьох років, викладачка української мови та літератури і організатор попередніх Шевченківських вечорів – Катерина Миколаївна Сюта. Саме вона невпинно сіяла зерно національної гідності, людяності і патріотизму, яке з роками дало щедрий врожай.

Студенти (Бартків С., Подоляк М., Василиків М., Шеремета Т., Крашевська Х., Бурима М.) декламували поезію Шевченка, а також авторську, презентували солоспіви і ансамблі на його вірші з музикою Є.Козака, Т.Ярошенка, С.Стельмащука, Б.Фільц, І.Кушплера. До виступів долучилися ансамбль скрипалів (кер. О.Максимова, конц. В.Салій), хор піаністів, теоретиків і вокалістів (кер. М.Гірняк, конц. А.Гончарова), солістка – Валентина Білас та ряд викладачів (Н.Сторожук, Л.Хороб, Г.Гервазюк), які готували студентів свого класу. Органічно влився у програму Прелюд композитора В.Барвінського, ім’я якого носить наш музичний коледж. Непомітно змінюючи один одного на сцені, юні таланти знову і знову на крок наближались до істини, яку так чітко проголошував Кобзар, але так важко збагнути до кінця всім нам… 

Кульмінацією і своєрідним підсумком вечора став фінальний номер програми, що прозвучав у виконанні солістів (Мар’яна Подоляка і Володимира Рябошапки) та капели бандуристів (кер. О.Пришляк) з партією ударних інструментів (М.Цюрик). Ця композиція викликала справжній фурор публіки і тривалі овації залу. Всіх присутніх вразила непідкупна щирість емоцій сучасної популярної та актуальної пісні Олександра Пономарьова «Заспіваймо пісню про Україну». 

На сцені і в залі вирували емоції, палали серця, сяяли очі, звучала музика і поезія, в гармонії єдналися душа і слово. А над всім цим дійством витав невидимий дух величного, правдивого, сильного і сміливого, але водночас, простого чоловіка із незвичайним талантом та вселенським розумом ім’я якому – Тарас Шевченко. Він смиренно долаючи свій шлях, як звичайна людина, тихо писав вічну книгу буття для майбутніх поколінь і нового віку, де кожне слово залишається актуальним і живим по сьогодні.

 

 

 

Викладач Дрогобицького музичного коледжу імені В.Барвінського

Зоряна Лельо

This slideshow requires JavaScript.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *