Франц Шуберт – австрійський композитор, молодший сучасник Л.Бетховена, який пережив його тільки на півтора року, належав уже іншій епосі, наступному музичному поколінню.
Ф.Шуберта вважають першим великим композитором-романтиком. В історію музики композитор ввійшов насамперед, як автор найбільш ліричного музичного жанру – пісні і який підніс її за своєю змістовністю та вагомістю на один рівень із симфонічними та камерними творами.
Зі спогадів друзів Ф.Шуберт був людиною-оптимістом, наділеним повнокровним сприйняттям життя, з деяким відтінком меланхолії. Будучи художником надзвичайно безпосереднім і щирим, він шукав спілкування з іншими людьми. Так утворилось коло близьких друзів композитора, з якими він ділився своїми успіхами і поразками, радостями і печалями, жив їхніми інтересами, вмів з кожним говорити на його мові, завжди готовий пожертвувати заради них власними інтересами. Про це красномовно свідчить випадок, коли Франц Шуберт віддає
на тривалий час своє фортепіано брату Фердинанду, а сам працює без інструмента, перевіряючи написану музику на слух чи від випадку до випадку у знайомих. Довірливий, відвертий, не здатний на зраду, товариський, дуже прив’язаний до друзів і рідних, брат не міг бажати кращого брата, батько – кращого сина, – так згадують друзі композитора.
Будучи непримітним зовнішньо, надзвичайно скромний та невибагливий у поведінці Ф.Шуберт притягував до себе людей не тільки добротою та душевністю, а й великим внутрішнім багатством натури. Оточення композитора – це не тільки музиканти, а й художники, письменники, громадські діячі, поети, драматурги, державні службовці. Серед них (учасників музичних вечорів – «шубертіад») композитор знаходить підтримку у важкі періоди життя.
Інтенсивність творчого горіння, виняткова художня інтуїція, постійна потреба писати музику зумовили свідоме прагнення уникати будь-якої служби. Шуберт відстоював повну незалежність свого суспільного становища. У сім’ї композитора любили музику, однак професія музиканта вважалась не престижною. Тому, відмовившись від служби, єдиним заробітком були приватні уроки та видання.
Не будучи піаністом-віртуозом як Ф.Шопен, Ф.Ліст, Ф.Шуберт не міг завоювати собі ім’я в музичному світі і в такий спосіб сприяти популярності своєї музики. Успіх першого і єдиного авторського концерту, організованого за кілька місяців до смерті, привернув увагу музичної громадськості. Його музика, особливо пісні, поширюються швидко по всій Європі, здобуваючи все більше прихильників. Однак слава та визнання (як це часто буває) приходять поступово тільки після смерті композитора.
Важке і коротке життя (31 рік), з одного боку, сповнене постійними злиднями, непосильною роботою, байдужістю до творчості, хворобою, безвихідністю, з другого – музичне світовідбиття образів І.Гете, В.Мюллера, Г.Гейне. Два полюси, що складають суть особистості Франца Шуберта.
Безперечно, вплив музики Ф.Шуберта на розвиток музичного мистецтва великий. Без нього неможливо уявити собі творчість Р.Шумана, Й.Брамса, П.Чайковського та інших композиторів. І хоч епохи в музиці чергуються за «законом» реакції, «дух романтизму» завжди жив і житиме повноцінним життям. Згадаймо: Й.Бах був достатньо суб’єктивним, моментами романтичним (прелюдії, фантазії, хорали), сторінки музики Генделя, Моцарта, Равеля, Онегера і т.д.
Еволюція розвитку вносить «нові думки та слова», форми прояву романтизму змінюються. Однак, доки існують на землі любов і страждання, в музиці буде жити романтизм.
Наталія Семків,
викладач Дрогобицького музичного коледжу імені В.Барвінського