Арнольд Шенберг. Традиції і новаторство

Цьогоріч із подачі кабінету світової музичної літератури (зав. кабінетом Семків Н.І.) заплановано ряд лекцій, лекцій-концертів та уроків-лекцій присвячених ювілейним датам зарубіжних композиторів різних епох.

Чергова зустріч приурочена 65-й річниці від дня смерті Арнольда Шенберга відбулася в середу 12 жовтня 2016 року. До уваги студентів та колег була представлена змістовна лекція викладача відділу теорії музики Лельо З.Ю. на тему: «Арнольд Шенберг. Традиції і новаторство». Така тематика продиктована бажанням проникнути у сутність супуречливої натури А.Шенберга і по-справжньому оцінити особливості творчого методу композитора і його місце в історичному розвитку західноєвропейського музичного мистецтва.

А.Шенберг – відомий як композитор, педагог, художник і літератор, а також новатор музики, засновник «Нововіденської школи», якого і сьогодні вважають одним з великих творців ХХ століття.

Але для широкого кола слухачів, нажаль, музика Шенберга і досі залишається не зрозумілою, відтак проходить осторонь уваги або викликає шквал негативних емоцій та відгуків. І справа тут не лише в тому, що Шенберг представляв І половину «стрімкого» ХХ століття.

Відомо, що історія налічує багато фактів, коли навіть у давні часи висміювали щось радикально новаторське для тогочасного суспільства. Така ж доля спіткала музичну спадщину А.Шенберга. Але у даному випадку причина невизнання композитора криється не лише у протистоянні «старого» (традиційного) і «нового» мистецтва, а швидше у тому, що до такої музики потрібно підготувати слухача, роз’яснивши теоретичні засади того чи іншого композиторського прийому. Звичайно ж про смаки не сперечаються, але якщо уважно прослідкувати логічну лінію розвитку творчості композитора, то можна збагнути зв’язок із традиціями попередників. Так унікальним у Шенберга є поєднання «сухої» додекафонії та «емоційного» експресіонізму і саме усвідомлення слухачем особливого творчого методу композитора дозволяє «посмакувати» його зрілі твори. Зразковою у цьому плані є кантата «Уцілілий із Варшави», в якій Шенберг вдало використовує всі свої новаторські здобутки, але виступає не як експериментатор, а як справжній майстер, який «математичним» способом творить чудеса виразовості і залишається при цьму справжнім музикантом!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *