Днями світова громадськість відзначає 110-річчя від дня народження Д.Шостаковича.
Творчість Д. Шостаковича – це музична емблема ХХ століття.
(Т. Хренніков)
Творчість Д.Шостаковича – одна з вершин музичного мистецтва ХХ століття. Твори композитора – це справжнє вираження внутрішньої людської драми, вони мають величезне значення для музики всього світу. Шостакович, безперечно, був і залишається видатним композитором свого часу.
Прем’єри творів композитора завжди були подією, що викликали гарячий відгук публіки і критики, нерідко й дискусії, пов’язані з різним розумінням твору. Роки й десятиріччя багато прояснили у творчості Д.Шостаковича, але сутність цього явища, його значення і зміст, його історична роль ще довго будуть джерелом натхнення для композиторів та виконавців.
Народився Д.Д.Шостакович 25вересня 1906року в Петербурзі, в сім’ї інженера-хіміка. Мати композитора була піаністкою, батько добре співав. У домі Шостаковичів часто влаштовували любительські музичні вечори. Саме музична атмосфера дитинства, як зізнався сам композитор, відіграла важливу роль у формуванні його творчої свідомості.
У 1919 році, після занять музикою вдома та у приватній школі, коли яскрава обдарованість музиканта була очевидною, Шостакович поступає в Петербурзьку консерваторію. За порадою Глазунова заняття в консерваторії проводились відразу по двох спеціальностях: фортепіано (у професора Л.Ніколаєва) та композиції (у професора М.Штейнберга). Консерваторські роки були часом напружених занять. Як піаніст, Шостакович виявив яскраву артистичну індивідуальність. Коспозиторська діяльність у цей період була продуктивною та різнобічною. Його дипломна робота – перша симфонія, написана в 1925 році, викликала жваву цікавість як у музикантів, так і у широкої аудиторії.
На початку самостійного творчого шляху вражають масштаби та інтенсивність творчості Шостаковича. Він створює інструментальну музику для театру та кіно, симфонії (2-га, 3-тя), проте переважають жанри, пов’язані зі словом, пластикою руху, зі сценою – це опери «Ніс» та «Леді Макбет Мценського повіту», балети «Болт», «Світлий струмок». Великі здобутки Д.Шостаковича і як виконавця: у 1927 році він став переможцем Першого міжнародного конкурсу ім. Ф.Шопена у Варшаві. Як піаніст, Шостакович виступав у різних містах, здійснив він і концертне турне по Україні, виступавши у Харкові, Києві, Одесі.
У 1936 році творчість Д.Шостаковича зачепила сталінська «репресивна машина». Вналідок несправедливо-різкої критики припинили своє сценічне існування опера «Леді Макбет» та балет «Світлий струмок». Це вплинуло на подальшу долю митця. Обдарований композитор-драматург відійшов від музично-сценічних жанрів, зосередившись на симфонічному, камерно-інструментальному та вокальному жанрах. Творчий геній Д.Шостаковича знайшов вираження у таких видатних творах 30-х років, як п’ята та шоста симфонії, поетичному першому квартеті та одному з найбільш досконалих творінь композитора – Фортепіанному квінтеті. У 1937 році розширюється сфера музичної діяльності Д.Шостаковича, він стає викладачем, а згодом професорам Ленінградської, а потім Московської консерваторії.
Друга Світова війна, червень 1941 року застав Шостаковича у Ленінграді. В ці дні народжується задум Сьомої симфонії, яка пізніше дістала назву «Ленінградської». Народжується і втілюється в музику, щоб назавжди залишитись величною музичною фрескою-пам’ятником мужньому подвигу жителям і оборонцям міста на Неві, яке пережило майже 3 роки блокади і вистояло. Ставши документом історії, Сьома симфонія викликала небувалий резонанс в цілому світі. Вперше вона прозвучала в Куйбишеві, а згодом у Москві, Лондоні, у Нью-Йорку під диригуванням А.Тосканіні та в блокадному Ленінграді 9 вересня 1942 під керівництвом К.Еліасберга. В 1943 році Американський інститут мистецтв і літератури вибрав Д.Шостаковича своїм почесним членом. Це стало початком всесвітнього визнання і всесвітньої слави творчості композитора.
Інтенсивність творчості Шостаковича в роки Другої світової війни є великою – це твори з трагічним відтінком для фортепіано, другий струнний квартет та восьма симфонія. Під кінець 40-х років творчість Шостаковича вступає в новий період свого розвитку, знаменуючись повернення композитора до вокальних жанрів, до людського голосу, найбільш емоційно-чутливого, живописного «інструменту», до поетичних текстів, що викликають «зорові» музичні образи. У цей час виникають великі хорові та камерно-вокальні твори, музика до кінофільмів: «Овід», «Зустріч на Ельбі» та ін.. У жанрі фортепіанної музики 50-х років піднімається два симфонічні монументи – це 10-та і 11-та симфонії.
Творчість Шостаковича 60-70-х років протікає у різних річищах: це симфонії від 12-ї до 15-ї, симфонічна поема «Страта Степана Разіна», струнні квартети, інструментальні концерти та вокальні твори. Ці твори характеризує дивна гармонія почуттів, ясність форми, динаміка ритму. Його музична мова сувора, вона показує життя без прикрас, це звернення художника-гуманіста до своїх сучасників через поетичне слово Є.Євтушенка, М.Цветаєвої, С.Чорного, Мікеланджело.
Творчість Д.Шостаковича широко відома в цілому світі, він був вибраний (слідом за Американським інститутом) почесним членом ряду іноземних академій і організацій.
Висока громадянська позиція, притаманна Шостаковичу, проявилася у його публічних виступах: на відкритті Конгресу діячів науки і культури на захист миру (1949 рік), на ІІ Всесвітньому конгресі прихильників миру у Варшаві (1952 рік). У 1954 році Д.Шостаковичу було присуджено Міжнародну премію миру.
Д.Шостакович часто бував в Україні виступаючи, як виконавець-піаніст, а також, з авторськими концертами, після яких проводив творчі зустрічі зі студентами і викладачами музичних вузів. Про таку зустріч зі студентами Львівської консерваторії згадує викладач Дрогобицького музичного училища В.О.Пилип’юк (нині покійна): «Це було у 1957 році, у Львівській філармонії вперше виконувалася його симфонія №11, що носить назву «1905 рік». Власне у цій симфонії Д.Шостакович цитує революційну пісню «Шалійте, шалійте», яка має українське походження, бо новий текст її покладений на мелодію пісні композитора А.Вахнянина «По морю, по морю». Сама творчість Д.Шостаковича і його талант педагога, музикознавця певною мірою відзначилися на творчості не одного покоління українських музикантів».
9 серпня 1975 року перестало битися серце Д.Шостаковича, але залишилися його безсмертні твори, твори великої сили та відчаю, наділені мовою нового музичного звучання, могутнім пов’язуючим ритмом. Душа заряджається енергією його музики, акумулює її в собі, оновлюється духовно. «І ось геній музики опускає смичок на струни, заставляє звучати голос, розсипає першу пригоршню звуків по клавішах фортепіано – і ви зачаровані…», – згадувала М.Шагінян про свої враження від концертів із творів Д.Шостаковича.
Надія МАКУЦЬКА,
викладач Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського