У час високорозвинених технологій віртуальний світ став невід’ємною частиною життя сучасної молоді. Молоді люди у віртуальному світі відчувають досить сильні почуття, переживають, страждають, випробують гострі відчуття. Вони зовсім не помічають, що довкола них живе різнобарвний та різноманітний реальний світ, повний краси та високої духовності. Долучити підростаюче покоління до духовних джерел, показати вражаючу велич малої батьківщини – таку мету ставлять краєзнавчі подорожі, які організовуються в Дрогобицькому державному музичному училищі ім. В. Барвінського. І головним ініціатором та провідником екскурсій длястудентської молоді є капелан о. Євген Макогон. Разом із о. Євгеном студенти мандрували паломницькими місцями нашого краю, черпали духовну наснагу в Уневі, Крехові, Гошеві, Зарваниці…
На цей раз духовний наставник молоді о. Євген прагнув показати студентам величну красу Карпатських гір. Мандрівка лежала до селища Славське, яке розташоване в глибині Українських Карпат.
Початком краєзнавчої подорожі стали відвідини церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці у селі Гребенів Сколівського району, де неподалік спочиває славетний київський князь Святослав.Дерев’яна церква у бойківському стилі була побудована у 1927 році. Приємним духовним подарунком для парафіян церкви стала Літургія, яку відслужили отець-парох Михайло Малащак із нашим капеланом, а на хорах лунав спів студентів музичного училища.
Подорож канатною дорогою на гору Високий Верх довжиною понад три кілометри принесла чи не найбільше задоволення. Ми милувалися пейзажами, від краси яких перехоплювало дух, вслуховувалися у дзвінку тишу, в яку вплітався голос гірського струмка, до безтями вдихали чисте карпатське повітря… І на вершині гори ми відчули близькість до Бога, потребу помолитися за мир на нашій стражденній Батьківщині. У молебні до Пречистої Богородиці, який студенти разом із о. Євгеном відслужили на вершині гори, просили опіки Діви Марії над нашою Україною.
Заключним акордом нашої подорожі стало знайомство з водоспадом у с. Кам’янка, гучний потік якого вже здаля заворожував і кликав до себе. Кам’яні брили, стрімкі скелі, вікові сосни – все це створювало видовищну панораму.
Поверталися юні мандрівники додому втомлені, але повні вражень та позитивних емоцій. І всі розуміли, що не потрібно шукати красу у заморських краях, коли твоя маленька батьківщина поруч із своєю неповторною і ще до кінця нерозгаданою чарівністю…
Ольга Сеник
викладач-методист
ДДМУ ім.В.Барвінського
