Ярослав Антонович Бодак народився 13 квітня 1934 року в с. Вапенне Краківського воєводства, Лемківщина (нині Польща) в багатодітній інтелігентній сім’ї. Батько, Антон Іванович музикант за покликанням, чудово грав на скрипці, працював регентом церковного хору євангельських хри-стиян-баптистів. Мати була високоінтелігентною жінкою. Коли 1915 року їхню родину інтернували до Росії, навчалася в інституті благородних дівиць.
Ярослав здобував освіту спочатку у початковій сільській школі. Мав надзвичайний потяг до музики, самотужки навчився грати на скрипці, награваючи на слух різні мелодії.
У квітні 1945 року родину депортовано з території Польщі у Воро-шиловградську область (нині Луганська), в село Біла Гора Лисичанського району. Сім’я Бодаків приймає сміливе рішення – тікає на Тері юпільщину до села Підлісся біля Бучача. І звідти довелося втікати від «щасливого колгоспного життя». Вирішили податися до Борислава, де вже багато лемків-переселенців знайшло житло і роботу.
Там 1946 р. батька заарештували за антирадянщину. Мав необережність уголос висловитися проти колгоспної безгосподарності та крадіжок, відверто декларував свою віру в Бога. За клопотанням секретаря товариства «Канада-СРСР» Петра Прокіпчака перед тодішнім урядом УРСР його звільнили.
У Бориславі Ярослав Бодак закінчив семирічку, а 1949 року вступив у Дрогобицький нафтовий технікум. Але навіть тут не полишала його любов до музики. Співав у хорі, грав на багатьох музичних інструментах.
Після закінчення технікуму працював на буровій у Бориславі, відслужив в армії. Навіть став студентом-заочником Московського інституту нафти і газу імені Губкіна.
Коли в Бориславі 1958 року відкрили вечірню музичну школу для дорослих, без вагань вступив на фортепіанний відділ. Із викладачем Ярославу пощастило. Добрий фахівець Ірина Миколаєвич відразу ж помітила його талант і настирливо радила здобувати професійну музичну освіту. Тож 1962 року вступає у Дрогобицьке музичне училище, з відзнакою закінчує два відділи – дириґентсько-хоровий та музично-теоретичний і отримує скерування для продовження навчання у Львівській консерваторії. Головою приймальної комісії був відомий композитор А. Кос-Анатольський. Ознайомившись із деякими творами Я. Бодака, він порадив йому вступити на композиторський відділ. 1967 року, вже досить у зрілому віці, Ярослав знову став студентом. Доля звела його із викладачем музичного фольклору вченим-му-зикознавцем зі світовим іменем В. Гошовським.
1972 року Ярослав Бодак закінчив Львівську консерваторію. Його студентська робота «Лемківсйке весілля на Галичині» 1972 р. здобула перше місце та золоту медаль на конкурсі студентських робіт у Москві. Саме вона і стала дипломною роботою. Відомий композитор Мирослав Скорик рекомендував талановитому випускникові видати її окремою науковою працею у галузі етномузикознавства.
Після закінчення з відзнакою вузу йому світила аспірантура і викладацька робота у консерваторії, але від неї відмовився, щоб продовжити збирання лемківського фольклору. Записував пісні від Анни Драґан та інших лемківських співачок. Поставивши перед собою складне завдання – зберегти бодай частку музичного фольклору Лемківщини як субетнічної гілки українського народу, Я. Бодак зібрав близько тисячі його зразків. У своїх працях, частина яких ще не опублікована, основну увагу зосередив на традиційній творчості лемків у контексті її місця в українському фольклорі крізь призму сучасної етномузикології.
Від 1976 і дотепер Ярослав Бодак викладав музично-теоретичні дисципліни у Дрогобицькому музичному училищі – викладач-методист, викладач вищої категорії. Він постійно брав участь у наукових конференціях із проблем етномузикознавства, історії музики, де виступав з доповідями.
На основі зібраних матеріалів написав низку наукових статтей. Займається перекладами християнської літератури.
Написав низку підручників, деякі з них уже вийшли. Зокрема, «Українська та зарубіжна музичні літератури” (методичний посібник-конспект для викаладачів початкових класів і середніх навчальних закладів культури і мистецтв України) – 2011 року.
Ще один, перший випуск підручника «Зарубіжна музична література для музичних шкіл» побачила світ 2012 року. А «Історія західноєвропейської музики» чекає свого видання в одному з видавництв Вінниці.
Та найбільш фундаментальною творчою і науковою працею є книіа «Лемківщина моя мила…» – пісні Анни Драґан з Галицької Лемківщини». Вона побачила світ 2011 року в Київському видавництві «Український рейтинг».
У цьому збірнику вміщено 660 пісень різних жанрів, записаних автором від народної співачки з Лемківщини (село Роздільне колишнього Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща) Анни Драґан (1903 – 1986 рр.). Уперше в українській фольклористиці тут подано повний запис лемківського народного весілля з описом весільних традицій, звичаїв, обрядів.
Окрім пісень місцевого музичного діалекту до збірника увійшли й відомі українські пісні різних жанрів та міграційні пісні з метою показати не
лише репертуар співачки, а й їх широке побутування на Лемківщині у міжвоєнний період. Ця фундаментальна праця Ярослава Бодака є вагомим внеском не тільки в дослідження лемківського, а й загальноукраїнського національного фольклору.
Український музикознавець, етномузико-лог, педагог, фольклорист. Член Національної спілки композиторів України (1998).
Помер на 82 році життя, 17 лютого 2016 року, похований на кладовищі Тукової Гори.
Міський голова, виконком та депутатський корпус міської ради, вся бориславська громада глибоко сумують з приводу непоправної втрати та висловлюють щире співчуття рідним і близьким митця