Цього року минає 20 років з часу присвоєння Дрогобицькому музичному училищу імені Василя Барвінського.
Це сталося у далекому 1995 році. Рішенням Львівського виконкому за №40 музичному училищу було присвоєно ім’я Василя Барвінського на честь святкування 50-річчя від дня заснування цього музичного закладу. Ініціатива, заслуга та велика робота з клопотання про присвоєння імені музичному училищу належить директорові училища, заслуженому діячу мистецтв України, композиторові Миколі Ластовецькому.
Вперше навчальний заклад України почав носити ім’я видатної людини – непересічної особистості, патріарха професійної композиторської і піаністичної школи, музикознавця, диригента, активного організатора музичного життя в Галичині. У всіх напрямках своєї діяльності В. Барвінський має величезні здобутки. Він був одним із перших західноукраїнських композиторів, хто вивів українську музику на світову арену, створив високохудожні зразки фортепіанної та камерно-інструментальної музики.
Про цю людину такої величної і, водночас, трагічної долі неодноразово писалося на сторінках «Галицької зорі». Трагізм митця полягає в тому, що у 60-тирічному віці він був безпідставно засуджений злочинним комуністичним режимом і десять років разом із дружиною Наталею змушений був відбувати заслання у мордовських концтаборах. Рукописи усіх його творів було спалено на подвір’ї консерваторії – закладу, яким він керував більше як тридцять років. З відчаєм і безнадією композитор говорив: «Я композитор без нот». Майже 40 років тривало забуття В. Барвінського на Батьківщині – ім’я його вимовляли пошепки, люди при владі викреслювали твори композитора із видавничих планів, афіш, бібліотечних каталогів. Як зазначають музикознавці, композитор сповна пройшов хресну дорогу зі своїм народом до національної Голгофи.
Присвоєння імені Василя Барвінського навчальному закладу відкрило нову сторінку в історії музичного училища і послужило стимулом для активного впровадження у культурно-мистецьке життя України імені композитора та його творчості. Твори композитора починають звучати в концертах, входять у педагогічний репертуар студентів консерваторій, музичних училищ, шкіл. Повертаються до життя багато творів, які вважалися безнадійно втраченими. В училищі ведеться велика робота по популяризації, дослідженню творчості В. Барвінського, відбуваються урочисті академії, наукові конференції, присвячені композиторові, концерти із його творів. З ініціативи М. Ластовецького в училищі створено першу в Україні кімнату-музей В. Барвінського, засновано Науково-культурологічне товариство ім. В. Барвінського, метою якого є популяризація творчості як самого композитора, так і його сучасників, особливо тих, які змушені були емігрувати за кордон. Налагоджуються зв’язки із діаспорою, зокрема, із Романом Савицьким – молодшим, який збагатив фонди кімнати-музею багатьма дослідницькими матеріалами та світлинами, вивезеними і збереженими учнями В. Барвінського в еміграції.
В училищі неодноразово відбувалися зустрічі із політичними в’язнями, які перебували на засланні разом із В. Барвінським та його дружиною, зокрема, Г.Грабець (ученицею В. Барвінського, яка зберегла листування з композитором під час його заслання і подарувала училищу невідомий рукопис твору для скрипки і фортепіано під назвою «Думка»), учасником ОУН-УПА П. Василевським (передав в училище листи В. Барвінського до Г. Грабець, розшифрував, дослідив та написав відповідні анотації), Б. Грущаком (політв’язень, який відбував заслання разом із В. Барвінським. Спогади про композитора згодом лягли в історію книги про В. Барвінського та Б Кудрика, упорядник В. Грабовський).
У травні 1998 року проведено Перший обласний конкурс юних піаністів ім. В. Барвінського, який з часом став Галицьким, згодом – Всеукраїнським та Міжнародним (2008 р.). Незмінним виконавчим директором конкурсів є Є. Лемех. Виходять з друку збірники статей і матеріалів із дослідженнями творчості В. Барвінського силами музикознавців Львова та Дрогобича. Важливим заходом, приуроченим до 120-ї річниці від дня народження композитора, було відкриття у музичному училищі його погруддя, а також галереї барельєфів композиторів Галичини.
З нагоди 20-літнього ювілею у музичному училищі відбулася урочиста академія, де прозвучали твори камерно-інструментального жанру композитора, а також ціла низка інших культурно-мистецьких заходів, присвячених цій важливій події.
Розпочався концерт твором М. Ластовецького «Елегія Василеві Барвінському» для струнних, тромбонів та литавр. Цей величний, епіко-драматичний твір вперше прозвучав на урочистому концерті, присвяченому 110-й річниці від дня народження композитора у 1998 році. Цитата, яку запозичує М. Ластовецький із фортепіанної прелюдії e-moll В. Барвінського, стає передумовою діалогу двох митців, що відбувається у Просторі і Часі. Особиста драма долі митця є віддзеркаленням долі цілого народу, що живе, надіється, зростає.
Усі музичні твори В. Барвінського позначені яскравими національними рисами, якнайтісніше пов’язані із українською народною піснею. Особливо композитор захоплювався календарно-обрядовими піснями зимового циклу. Він створив фортепіанну збірку «Колядки і щедрівки», де різноманітними композиторськими засобами – фактурними, гармонічними, підкреслює їх колорит, особливості, красу. Одна із колядок «Що то за предиво» привернула увагу сучасного львівського композитора В. Камінського, який зкомпонував її для струнного оркестру. У виконанні струнної групи симфонічного оркестру училища під керівництвом С. Фендака прозвучала колядка «Що то за предиво» В. Барвінського – В. Камінського.
Професіоналізація музичного виконавства на Галичині початку ХХ ст. давала можливість композиторам звертатися до нових жанрів, насамперед, ансамблевої музики, яка все ще займала доволі скромне місце у композиторському доробку порівняно із вокально-хоровою. У творчості В. Барвінського жанр камерно-інструментальної музики представлений творами для скрипки і фортепіано, віолончелі і фортепіано, ансамблями – тріо, квартетами, фортепіанним квінтетом та секстетом. За своєю мистецькою вартістю ці твори є унікальними не тільки у західноукраїнській, але й взагалі в українській музиці. З метою поповнення педагогічного репертуару та на прохання П. Пшенички (керівник класу камерного ансамблю у ВМІ) В. Барвінський створив струнний квартет «Для молоді» g-moll. Легкість, ясність думки, прозорість фактури, мелодійність та зв’язок із фольклорними джерелами є характерні для цього твору. Тематичний матеріал чотиричастинного циклу є настільки цілісним, що викликає враження варіаційного перетворення тематичного зерна. У концерті прозвучав Квартет g-moll «Тема з варіаціями» В. Барвінського у виконанні камерного оркестру музичного училища (художній керівник О. Околович, диригент С. Фендак).
В. Барвінський був одним із перших композиторів на Галичині, хто створив високохудожні зразки фортепіанної музики. Він був не тільки автором численних п’єс, циклів, сонати і концерту для фортепіано, але й сам виступав як визначний піаніст, як педагог виховав таких відомих виконавців, як Дарія Гординська-Каранович, Роман Савицький та ін. Талант композитора яскраво виявився у жанрі прелюдії, які автор створив ще у студентські роки, як завдання по композиції у класі Вітезлава Новака. Ним написано вісім прелюдій, п’ять із них були опубліковані у Лейпцигу, інші три, рукописи яких збереглися, згодом були підготовлені до видання і видані музикознавцем Л. Філоненком та В. Сенкевич. На концерті прозвучала Прелюдія №1 e-moll, її виконала студентка ІІ курсу фортепіанного відділу Соломія Ющенко (клас викладача Оксани Штурко). Складний у музичному та технічному плані твір із його імпресіоністичною фактурою був виконаний студенткою на високому професійному рівні, емоційно, піднесено, із проникненням у образний стрій музики.
Створення циклів було характерним для творчої манери В. Барвінського – «Любов», «Українська сюїта», «Шість мініатюр на лемківські народні теми». Цикл «Пісня. Серенада. Імпровізація» композитор завершив у 1911 році. Третя п’єса циклу «Імпровізація», яка прозвучала на концерті у виконанні студентки ІІ курсу фортепіанного відділу Юлії Гарбовської (клас викладача Галини Гервазюк), з її плинністю фактури, типовими рисами української мелодійності асоціюється із жанром баркароли, а тонке гармонічне нюансування нагадує витонченість баркарол Форе. Володіння звуком, блискучою фортепіанною технікою, відчуття форми твору, особлива мелодійність та проникливість характеризують гру піаністки.
Реабілітований В. Барвінський був у 1964 році (через рік після смерті) зусиллями львівських композиторів – А. Кос-Анатольського, С. Людкевича. Але музика надалі була вилучена із концертів і так тривало майже 25 років. Після повернення із заслання у 1958 році його не поновили на попередньому місці роботи, і після смерті композитора не було опубліковано жодного некролога чи хоча б невеликої статті, присвяченої його пам’яті. І помирав він із думкою, що безповоротно втрачена більшість написаних ним творів. Але як справедливо зазначає дослідниця творчості В. Барвінського С. Павлишин, після смерті композитора ми побачили справжній тріумф правди і справедливості: у людей познаходились рукописи, у вогні пропало тільки декілька унікальних опусів. Частину творів автор відновив по пам’яті, інші вдалось розшукати за кордоном через колишніх учнів композитора. «Божа справедливість межує із чудом: нотні листки, неначе лелеки, зліталися із різних країн і континентів». Драматичною була і доля Фортепіанного концерту f-moll. Першим виконавцем твору був Р. Савицький, диригував оркестром М. Колесса. Понад 40 років неможливо було знайти слідів цього твору, лише у 1993 році, якраз у 30-ліття смерті композитора (9 червня) у далекій Аргентині знайшовся клавір концерту в архіві одного із українських емігрантів, священника С. Супруна. Р. Савицький – молодший (США), син першого виконавця твору віднайшов рукопис і переслав його в Україну. Вдруге, після 50-річної перерви, Концерт прозвучав у Львові у 1994 році, а у 1998 році у Дрогобичі його виконала учениця В. Барвінського – піаністка М. Крушельницька та симфонічний оркестр Львівської філармонії, диригент Ю. Луців.
І ось через 17 років у залі музичного училища знову зазвучав Фортепіанний концерт, який став достойним завершенням святкової академії. Концерт виконала випускниця музичного училища Яна Гордельянова – студентка Київської музичної академії, лауреат Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів. Цей одночастинний твір (за формою являє собою сонатне алегро) написаний у світлій манері, що не є характерним для української музики загалом. Концерт був виконаний на високому професійному рівні, гра піаністки вражала витримкою, була бездоганною у музичному і технічному відношеннях. Гра симфонічного оркестру, яким диригував С. Фендак, вирізнялася злагодженістю, вирівняністю звучання. Виконавці донесли слухачам багатство і різноманітність музичних образів твору.
Вступне слово та анотації до концерту виголосила музикознавець, викладач музично-теоретичного відділу Л. Соловей. Велику роботу у підготовці і організації концерту провели дирекція та викладачі училища. Концерт відбувся у переповненому залі навчального закладу. Слухачі та численні гості, запрошені на цю святкову академію, відзначали високий рівень її проведення. Та найбільшою цінністю є високодуховна музика В. Барвінського, сповнена сердечної натхненної лірики, глибоких емоційно-драматичних злетів, яка надихала і буде надихати не одне покоління молодих музикантів. А сама творча постать В. Барвінського, чиє ім’я з достойністю носить музичне училище, є зразком для наслідування і прикладом самовідданого служіння музиці.
Лариса Соловей, Надія Мойсеєнко
викладачі Дрогобицького державного музичного училища ім. В.Барвінського